Дитячий травматизм в усьому світі ще великий. На дитячий вік припадає 25% всіх пошкоджень, які отримує людство. У нашій державі приділяється багато уваги профілактиці дитячого травматизму та виділяються великі матеріальні кошти, щоб підростаюче покоління виросло здоровим.

Однак ще дуже часто діти отримують ушкодження (травми), які іноді ведуть до інвалідності. Нещастя з дитиною відволікає батьків від трудової діяльності, негативно діє на їхнє здоров’я. Найбільше число травм відбувається у хлопчиків, в 2-3 рази частіше, ніж у дівчаток, що можна пояснити більшою активністю хлопчиків. У домашніх умовах часто отримують ушкодження діти грудного віку.

У цьому віці в основному мають місце побутові травми. Найбільш часто виникають опіки (35%) і переломи (14%), тобто майже половина випадків відноситься до числа серйозних ушкоджень. Неправильний догляд за дитиною, несприятливі умови навколишнього середовища, незадовільний нагляд з боку дорослих – основні фактори, які призводять до травмування дітей грудного віку, зокрема, до опіків. Причиною виникнення опіків можуть бути гарячі предмети і посудини з гарячою рідиною, залишені біля дитини, поганий стан електропроводки. Переломи найчастіше пов’язані з падінням з ліжечка, недоглядом з боку батьків. Таким чином, очевидно, що єдиним винуватцем усіх пошкоджень у немовляти є недбалість або неуважність дорослих.

З 4-5-місячного віку частота пошкоджень збільшується, тому що у дитини з’являються свідомі хапальні рухи, і він може, наприклад, перекинути на себе посуд з гарячою рідиною. У дошкільному віці допитливість дітей, недостатність координації рухів, відсутність життєвого досвіду приводять до падіння зі сходів, гойдалок, опіків гарячими рідинами, отруєннями отруйними речовинами, проковтування дрібних предметів. Діти цього віку часто падають з вікон. Найбільш часто зустрічається травмою опорно-рухового апарату є підвивих головки променевої кістки. Відбувається він зазвичай тоді, коли дорослі різко тягнуть за руку маленьку дитину догори або в бік, під час гри, одягання або роздягання одягу з вузькими рукавами, при падінні або при підніманні впали дітей.

Для того щоб уберегти дітей від травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:

А) суворо стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки і т.п.; Б) з підвищеною увагою і обережністю переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ), де раптово можуть з’явитися діти; В) не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування; Г) ховати в недоступних місцях сірники, запальнички; Д) зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей; Е) не допускати дітей близько до топлення печі і напруженим предметів (електроплитці, праски, чайнику та ін); Ж) при купанні дітей дорослим не можна ні на хвилину відлучатися.

У дітей шкільного віку травми можуть бути найрізноманітнішими. У побуті це можуть бути опіки, падіння в сходовий проліт, при катанні на поручнях, падіння з велосипеда, з парканів, дахів, гаражів, дерев, дорожньо-транспортні пригоди. Близько 4 / 5 шкільних травм відбувається під час змін, близько 1 / 5 – на уроках фізкультури. Травми, що сталися під час змін, у значному числі випадків легені, але є й серйозні (переломи, струси мозку).

Травми на уроках фізкультури частіше відбуваються з учнями 5-7 класів, в більшості випадків під час занять на відкритих майданчиках. Вуличний травматизм частішає навесні, влітку, коли діти багато часу проводять на вулиці. У величезній більшості випадків дитячого транспортного травматизму винним виявляється дитина. Більшу частину свого часу дитина проводить у товаристві батьків та дорослих. Природно, що приклади поведінки на вулиці він бере, перш за все, зі своїх рідних.

Батьки! Життя та здоров’я дитини у ваших руках! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте його від можливих травм.

За статистичними даними поширеність дитячого травматизму більша, ніж серед дорослих. Причини такого стану поляснюється тим, що діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ. Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди вміють реально оцінювати небезпеку ситуації та адекватно реагувати для запобігання негативних наслідків.

Найбільша кількість випадків травмування дітей припадає на вік 13-15 років. В цей час дитячий травматизм зумовлений не тільки природною цікавістю і рішучістю, але ще й бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і проявляти безрозсудну сміливість.

Дитячий травматизм умовно можна розділити на п'ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму:

- побутовий (травми, які виникають вдома, у дворі, у дитячому садку);

- вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов'язаний з транспортом);

- шкільний;

- спортивний;

- інший.

Шкільний травматизм діти отримують переважно на уроках фізкультури, трудового навчання, а також під час перерв, у класах, коридорах, пришкільній території.

Основними причинами шкільного травматизму є по перше відсутність контролю зі сторони вчителів за поведінкою учнів під час проведення уроку та перерв, по друге - недостатньо організована виховна робота.

При будь-яких видах дитячого травматизму дорослим, вчителям, необхідно дотримуватися двох основних вимог: необхідно чітко налагодити організацію навчального процесу і впроваджувати різні інформаційні форми санітарно-освітньо роботи.

Робота щодо профілактики дитячого травматизму повинна вестися у двох основних напрямках:

1) робота зі створення безпечного середовища перебування дітей у навчальному закладі;

2) гігієнічне навчання і виховання дітей, мета якого вироблення в них навичок безпечної поведінки в різних життєвих ситуаціях;

При цьому адміністрацією, медичним персоналом та вчителями навчального закладу здійснюється такий обсяг профілактичних заходів:

1. Забезпечити пiдготовку школи, кабiнетiв, майстерень, спортзалу до початку нового навчального року. Забезпечити майстерні, кабінети обслуговуючих видів праці спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту для працівників, учнів і вихованців навчального закладу;

2. Постiйно проводити iнструктажі з усiма працiвниками школи з питань техніки безпеки, виробничої санітарії і безпеки життєдіяльності та вимагати виконання встановлених вимог в навчальному закладі.

3.У шкiльних навчальних кабiнетах, майстернях, спортзалi необхідно мати iнструкцiї i розробленi заходи з технiки безпеки i протипожежної безпеки. Вести документацiю з питання дитячого травматизму.

4. Дотримуватись режиму вологого прибирання, вимог до освiтлення i провiтрювання шкiльних примiщень.

5.Щорічно проводити профiлактичнi медогляди учнiв, виявляти учнiв, якi мають вiдхилення у здоров’я, з метою створення їм нормальних умов для навчання, здійснювати розподiл учнiв за медичними групами для занять фiзкультурою. Заняття фізвиховання проводити пiд контролем медичного персоналу.

6. Проводити колективні та індивідуальні бесiди з батьками та учнями щодо дотримання правил поведiнки на уроках трудового навчання, фізкультури, попередження усiх видiв дитячого травматизму в навчальних приміщеннях та на території школи тощо.

7.Провести шкiльнi конкурси учнiвських творiв, малюнків, газет щодо безпеки життєдіяльності та попередження усiх видiв дитячого травматизму.

Коментарi