Актуальність питання

Актуальність створення виховних систем навчальних закладів пов’язана з тим, що однією з головних умов успішного виховання сучасного громадянина України є системний характер виховного процесу, тобто створення шкільних виховних систем. Функціонування виховних систем минулого й сучасності доводить, що саме вони стають механізмом розвитку особистості школяра, розв’язання багатьох проблем у галузі виховання. Крім того, у Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року зазначено: «Головне завдання сьогоднішньої практики — створення виховного простору. Виховний простір – це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь спектр цінностей культури і культурних форм життя. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра самореалізується у різних виховнихсередовищах (академічне середовище, клубне, середовище творчих майстерень тощо)». Саме виховна система навчального закладу є головним чинником створення такого виховного простору.
Виховна система – це цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб’єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К. Ушинського, «духу школи». На відміну від системи виховної роботи, метою якої є організація позаурочної діяльності дітей, виховна система закладу – поняття більш широке. Виховна система закладу охоплює весь педагогічний процес, інтегруючи навчальні заняття, позаурочне життя дітей, різнобічну діяльність і спілкування поза школою, вплив соціального середовища. Л. Гребенкіна, В. Сластьонін дають таке визначення виховної системи школи (ВСШ): «… виховна система – складне соціальне психолого-педагогічне утворення, яке саморегулюється й самоуправляється». Виховна система навчального закладу займає певне положення в ієрархії виховних систем: державна виховна система, регіональна, локальна i, нарешті, виховна система закладу освіти. Вона має особливі риси, які відображають конкретні умови виховання: контингент учнів, традиції, особливості оточення, можливості педагогічного колективу, творчий інтерес керівника тощо.

Мета створення системи:

· утворення цілісної моделі виховної системи в загальноосвітньому навчальному закладі на основі громадянських та загальнолюдських цінностей;
· створення організаційних, науково-методичних, інформаційних, ресурсних умов, що сприяють становленню та розвитку ефективної особистісно зорієнтованої виховної системи в школі;
· забезпечення цілісності та різноманітності виховного простору в школі.

Очікувані результати :

Оновлені характеристики виховної політики:

· Перехід від одноманітної, безіменної виховної системи до єдиного комплексу різних систем;
· Формування самостійної виховної політики навчального закладу з відображенням у ньому інтересів і потреб регіону;
· Перетворення виховного процесу у фактор соціокультурного розвитку;
· Апробація та впровадження нових педагогічних технологій, забезпечення навчальних закладів інформацією з цих питань;
· Соціальне вивчення перспектив і напрямів розвитку виховних систем навчальних закладів.

Оновлені характеристики організації виховного процесу:

· Підвищення соціального статусу виховання в системі освіти закладу, зміцнення й розвиток виховних функцій закладу.
· Забезпечення взаємодії закладу з усіма соціальними інститутами, дотичними до виховання дітей та учнівської молоді, розширення складу суб’єктів виховання, посилення координації їхніх зусиль.
· Посилення ролі сім’ї у вихованні дітей, зміцнення її взаємодії з закладом.
· Розвиток учнівського самоврядування в закладі, використання нових форм реалізації виховного потенціалу дитячого та молодіжного руху.
· Оптимізація змісту і форм виховного процесу.

Оновлені характеристики досягнень особистості у вихованні:

· Збереження та покращення фізичного, психічного та соціального здоров’я особистості.
· Попередження та локалізація негативних впливів факторів соціального середовища на особистість.
· Формування досвіду гуманістичних стосунків на основі засвоєння та реалізації в повсякденному житті етичних норм і гуманної моралі.
· Розвиток колективної творчої діяльності школярів.
· Забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів та соціальних вимог.
Основні напрямки виховання визначені
відповідно до наказу МОНМСУ від 31.10.2016 № 1243
- національно-патріотичне виховання
(громадянське, національне, військово-патріотичне виховання)
- превентивне виховання
(превентивний, правовий . моральний напрямок виховання)
- фізичне виховання
(фізичний напрямок та формування здорового способу життя)
- художньо-естетичне виховання
- розвиток знань, світогляду, екологічних умінь, навичок і культури засобами
натуралістичної роботи (краєзнавчо-екологічний напрямок)
- підготовка підростаючого покоління до дорослого, сімейного життя
(родинно-сімейний напрямок)
- професійна орієнтація та допрофільна підготовка
(трудовий напрямок та сприяння творчому розвитку особистості).

Відповідність програмі.

В Основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України визначено, що виховання учнів реалізується в процесі організації: навчально-виховної, позаурочної та позакласної діяльності; позашкільної освіти; роботи органів учнівського самоврядування; взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами. З цією метою створюються відповідні психолого-педагогічні умови в навчальному закладі, а саме: відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої та гуманістичної парадигми освіти; ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання; перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу; створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі; захист і підтримка інтересів особистості дитини; самоідентифікація та суспільно-значеннєве особистісне самовизначення дитини; стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини; створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації; інтеграція виховних впливів освітнього середовища; практичне спрямування виховного процесу навчального закладу; культивування цінностей особистості.
Для кожної вікової категорії дітей прийнятними є використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові та рольові ігри), колективних (проекти) форм діяльності.
Школа сьогодні покликана стати осередком виховання, зокрема, самовизначення і самореалізації кожної особистості. У навчально-виховному процесі головний акцент має переноситись із засвоєння певної кількості знань на виховання особистості з урахуванням її унікальної природи, і вже на цій основі формувати в неї моральні цінності, творчу і самотворчу діяльність.

Сутність і доцільність створення виховної системи в школі.

Виховна система – це система соціальна. Її ядро – люди та їхні потреби, мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації, дії, відносини. Адже виховна система обумовлена суспільною потребою у створенні спеціальних умов для розвитку у людського індивіда здібностей жити і працювати в соціумі, освоювати і виконувати соціальні ролі, перетворювати природну і соціальну дійсність.
Виховна система – це система педагогічна. Її функціонування пов’язане з реалізацією основних педагогічних завдань:
- формування в учнів цілісної системи наукових знань про природу, суспільство, людину;
- оволодіння учнями прийомами і способами основних видів діяльності;
- розвиток креативних здібностей дитини, її нахилів і талантів;
- формування в учнів ціннісного ставлення до різних сторін навколишньої дійсності і до самих себе;
- розвиток у дитини прагнення і здатності до самопізнання, самореалізації, самоствердження і самоосвіти;
- формування в освітній установі колективу як сприятливого середовища для розвитку і життєдіяльності дітей і дорослих.
Вирішення цих завдань передбачає використання різноманітних форм, методів і прийомів педагогічного впливу. Результати будуть залежати від оптимального і педагогічно доцільного їх поєднання та застосування.

Виховна система – це система ціннісно-орієнтована. Процес виховання спрямований на формування наукового світогляду та загальнолюдських цінностей, народної та національної культури, високоморальних людських стосунків, громадянських рис, підготовку до повноцінного, соціально активного життя.

Виховна система – це система цілісна. Враховуючи, що саме поняття система визначається як цілісне утворення компонентів, які взаємодіють між собою і підпорядковуються загальному, можна стверджувати, що ця риса є істотною і необхідною. Щодо кількості компонентів та їх наявності у виховній системі єдиної думки науковців немає. Але відомий дослідник педагогічних систем В.П. Симонов справедливо стверджує, що порушення цілісності призводить до розпаду системи взагалі.

Виховна система – система відкрита, самокерована і така, що саморозвивається. Створення, зміцнення і коригування зв'язків між компонентами системи повинні забезпечувати цілісність системи. Але головний критерій ефективності розвитку гуманної виховної системи — розвиток особистості дитини. Процес розвитку виховної системи значною мірою визначається тим, що вона є самоорганізованою системою. У результаті педагогічного управління виховною системою і процесами самоорганізації складаються закономірності її розвитку.

І як результат усієї діяльності виховної системи – вона є системою цілеспрямованою. При відсутності цільових орієнтирів виховна діяльність втрачає свій зміст. Ціль у навчально-виховній системі відіграє роль системоутворюючого і системоінтегруючого фактора. Меті підпорядковуються всі компоненти. Саме цілі і засоби їх досягнення відрізняють одні виховні системи від інших.

Доцільність створення виховної системи в школі полягає в такому:

· у разі використання системного підходу відбувається інтеграція зусиль суб’єктів виховної діяльності, зміцнюється взаємозв’язок компонентів педагогічного процесу (цільового, змістовного, операційно-діяльнісного, аналітико-результатив ного). Це важливо, тому що тільки цілісний виховний процес забезпечує цілісний розвиток особистості учня;
· створення виховної системи передбачає освоєння колективом школи соціального й природного середовища, що, у свою чергу, дозволяє розширити діапазон можливостей виховного впливу на особистість;
· створена виховна система дозволяє економити час і сили педагогічного колективу, оскільки діяти традиційним способом легше, ніж працювати в новому режимі або в незвичній обстановці. Тому під час побудови системи приділено особливу увагу формуванню традицій, вони надають стійкості системі, підвищують її життєздатність;
· у процесі побудови виховної системи спеціально створюють умови для самореалізації й самоствердження особистості учня, учителя, батьків, що сприяє творчому зростанню, виявленню індивідуальності, гуманізації взаємин у колективі.

Орієнтований комплексний план реалізації основних орієнтирів виховання учнів 1-го класу. В основі плану проведення акції «Індивідуальна творча справа: Мій перший найкращий зошит»

Орієнтований комплексний план реалізації основних орієнтирів виховання учнів 2-го класу. В основі плану проведення акції «Колективна творча справа: Клуб маленьких добродіїв»

Орієнтований комплексний план реалізації основних орієнтирів виховання учнів 3-4-го класів. В основі плану проведення акції «Колективна творча справа: Клуб маленьких добродіїв» або «Добродій у капелюшку»

Орієнтований комплексний план реалізації основних орієнтирів виховання учнів 5-9-го класів. В основі плану проведення акції «Колективна творча справа:Шкільна родина»

Пріоритет – національно-патріотичне виховання

Виховання патріотичної свідомості, національних почуттів і переконань нерозривно пов’язане з розумовим, моральним, трудовим, ідейно-світоглядним, естетичним, емоційним становленням особистості.

Національно-патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яке проникає в усе, що пізнає, узнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людину, яка формується.

Патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів, як єдність думки і діла дуже складно пов’язаний з освіченістю, етичною, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею.

В. Сухомлинський

Виховною темою школи є «Формування і розвиток компетентної , освіченої , духовно багатої , свідомої особистості, конкурентоспроможної в сучасному житті».

Мета: допомагати учням усвідомити себе як частину нації; спонукати до самовдосконалення громадянина – патріота, вироблення громадянського обов’язку, готовності стати на захист Батьківщини, виховувати почуття господаря держави; вивчати минуле народу, берегти свій дім , батьків, рід, народ, Батьківщину, розвиток бажання учнів досконало володіти українською мовою та любові до свого народу, поваги до українських звичаїв та обрядів, забезпечення формування компетентної особистості, здатної до самореалізації у суспільстві.

Ключові напрями виховання в школі:

- Національно--патріотичний: виховання почуття гордості за наш народ та вчинків предків, усвідомлення цінності незалежності держави, готовність дл її захисту, розвиток морально-вольових якостей, виховання сили, мужності, дисциплінованості в процесі заняття фізичною культурою та спортом.;

- Краєзнавчо-екологічний: заходи, направлені на пізнання історико-культурної спадщини народу, збереження довкілля;

Кiлькiсть переглядiв: 451

Коментарi